среда, 30 ноября 2011 г.

Опрышко Эдита : научитесь защищаться при задержании сотрудниками правоохранительных органов


На сучасному етапі розбудови держави проходить процес встановлення чіткої та зрозумілої для широкого кола громадськості системи правових норм, яка здатна забезпечити законність у правовідносинах між правоохоронними органами держави та громадянином.

З часів Давньої Греції багатьом відомо, що поняття «демократія» по суті означає наступне: дозволено все, що не заборонено законом.

На початку 20-х років минулого століття, під час формування правової системи Радянського Союзу, посадові особи при вирішенні тих чи інших питань керувались в свої діяльності революційною правосвідомістю, тобто на власний розсуд давали оцінку досліджуваним фактам та обставинам і визначали, що є добре, а що – погано.

На сьогодні люди більш старшого віку, які більшість свого життя прожили в державі з назвою Радянський Союз, добре пам’ятають вислів голови ВЧК Ф.Е. Дзержинського, який стверджував, що якщо особа не сидить у в’язниці, то це не заслуга тієї особи, а їхнє власне недопрацювання, або вислів на кшталт «була б особа, а стаття знайдеться».

В більш пізні роки в Радянському Союзі, хоча кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство було кодифіковано, а поняття «революційна правосвідомість» більше не згадувалось, все одно правоохоронна система, пам’ятаючи настанови партійних лідерів, зокрема І.В. Сталіна, не давала збоїв та виносила обвинувальні вироки, засуджуючи людей до вищої міри покарання – розстрілу, по таких справах, фактична суть яких на сьогодні у більшості людей викличе сміх. Доказова база у таких справах, як правило, ґрунтувалась на повному визнанні обвинуваченою особою своєї вини. Таке визнання вини досягалось в основному побоями, мордуваннями та іншими засобами фізичного та психологічного тиску на обвинувачену особу.

Але історія вчить нас тому, що більшість з тих, які в 33-му році минулого століття проводили такі розслідування, влада, починаючи з 37-го року, сама назвала «ворогами народу» та почала розстрілювати, зводячи процедуру до прийнятної для себе процесуальної форми – розслідування кримінальної справи на підставі доказів, здобутих в наслідок самооговору обвинуваченої особи.

На сьогоднішній день один із найбільш цінних, на мою думку, принципів кримінально-процесуального законодавства, є заборона протиставлення доцільність законності. Цей принцип унеможливлює незаконний збір доказів та зловживання у вигляді  упередженості з боку посадових осіб правоохоронних органів, а якщо така упередженість все ж має місце, то є реальні важелі впливу як на особу, що допустила порушення, так і на хід розслідування кримінальної справи.

Дуже часто громадяни, яких доставляють до МВС, СБУ та ГПУ, а також до їх окремих органів та підрозділів, не в повній мірі володіють знаннями щодо захисту власних прав та свобод. Слід розуміти, що ніхто не має права безпідставно утримувати людей в адмінбудівлях вищевказаних відомств або в інших місцях. Підставами для такого утримання може стати вчинене особою правопорушення або злочин. Але це не означає, що особа, будучи фактично затриманою, повинна декілька годин, добу або навіть декілька діб чекати, доки працівники того чи іншого правоохоронного органу зроблять висновок і зрозуміють, яку ж саме правову норму порушила затримана ними особа.

Так, наприклад, згідно ст. 11 Закону України «Про міліцію», за вчинення адміністративного правопорушення, для складання протоколу або розгляду справи по суті, якщо ці питання не можуть бути вирішені на місці, особа може бути затримана на строк до трьох годин. Нажаль, мають місце непоодинокі випадки, коли осіб, затриманих за вчинення правопорушення, після складання відповідного протоколу, тримають в камері для затриманих осіб до найближчого ранку буднього дня, після чого спецтранспортом доставляють до суду. Звісно, що у необхідних випадках передбачено тримання адмінзатриманих до трьох діб, але з повідомленням про це письмово прокуророві протягом 24 годин з моменту затримання. Таке тримання здійснюється у необхідних випадках для встановлення особи і з’ясування обставин правопорушення. З практики можу сказати, що до кола осіб, яких тримають до трьох діб, входять, як правило, особи, у яких виявлено та вилучено наркотичні засоби, психотропні речовини та їх аналоги.

Отже, особа може бути затримана за вчинення правопорушення, але при цьому складається відповідний протокол. Але цікавий момент відбувається з особами, які затримані, начебто, за підозрою у вчиненні злочину. Згідно зі ст. 43-1 КПК України, підозрюваним визнається особа, затримана по підозрінню у вчиненні злочину, а також особа, до якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого. Широкому загалу слід роз’яснити, що особою, затриманою по підозрінню у вчиненні злочину, визнається не та особа, яку, наприклад, схопили на вулиці та доставили до найближчого пункту міліції, сказавши їй, що вона затримана за підозрою у вчиненні злочину, а та особа, відносно якої складено протокол в порядку ст. 106 КПК України або ст. 115 КПК України, в якому вказано дату та час складання протоколу, посадову особу, яка склала протокол, повні анкетні дані затриманої особи, підстави та мотиви затримання, кваліфікація злочину, у вчиненні якого підозрюється особа із зазначенням конкретної статті особливої частини кримінального кодексу України. Крім того, в зазначеному протоколі повинно бути роз’яснено ряд правових норм кримінально-процесуального законодавства та Конституції України, а також Положення про порядок короткочасного затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину. Слід зауважити, що у вказаному протоколі повинно бути не просто зазначено номера статей КПК, Конституції та Положення, а повинні міститися безпосередньо вимоги вказаних в протоколі статей з тією метою, щоб навіть необізнана у юриспруденції особа могла розуміти процедуру та порядок затримання, а також свої права. Крім того, в протоколі затримання повинно бути письмово зазначено, кого саме із близьких родичів затриманої особи повідомлено про її затримання, а в разі, якщо повідомлення сім’ї затриманого не проводилось, повинно бути письмово зазначено причини, з яких не проводилось повідомлення. Зауважимо, що такий протокол може бути складений лише після порушення кримінальної справи відносно особи та вручення їй копії постанови про порушення кримінальної справи в порядку ст. 98-2 КПК України.

На практиці трапляється, що порушення кримінальної справи відносно особи та її подальше затримання по підозрі у вчиненні злочину в порядку ст. 106 (115) КПК України, відбувається на наступний день після того, як особу фактично почали утримувати, а то й через декілька діб після початку такого утримання. За той проміжок часу, коли особу фактично почали утримувати і до порушення кримінальної справи, як правило, орган дізнання швидкоруч намагається провести дослідчу перевірку та передати зібрані матеріали до слідчого підрозділу. В таких випадках, інколи, недобросовісні працівники не нехтують проведенням дізнання вночі, відбираючи пояснення у осіб, які мало розуміють, про що взагалі йде мова та підписують, не читаючи, пояснення, які написані, начебто, з їх з слів, або навіть підписують явки з повинною. Пізніше, в процесі здійснення захисту такої особи, інколи дуже тяжко доводити, що такий документ був підписаний без фізичного чи психологічного тиску з боку працівників правоохоронних органів. Слід знати, що на підставі ст. 63 Конституції України, ніхто не зобов’язаний давати свідчення відносно себе та своїх родичів, тим більше у нічний час.

Простому середньостатистичному громадянину для того, щоб не стати жертвою протиправної поведінки, пов’язаної з перевищенням владних повноважень, з боку працівників правоохоронних органів, перш за все необхідно чітко зрозуміти причину власного затримання, яку працівник правоохоронного органу повинен повідомити одразу при пред’явленні власних вимог, на кшталт, пройти, проїхати з ними і т.д. При цьому не рекомендується чинити фізичний опір чи злісну непокору законним вимогам працівників правоохоронних органів, оскільки такі дії в залежності від їх тяжкості, інтенсивності та тривалості, можуть кваліфікуватись як злочин чи правопорушення, що стане додатковою стовідсотковою підставою для затримання такої особи. Слід також пам’ятати, що працівники правоохоронних органів, так само як і працівники інших професій, мають певну професійну деформацію в залежності від тривалості стажу такої роботи, а тому не радимо вам безпричинно дратувати працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників міліції. Разом з тим, якщо ви дійсно знаєте ваші права, радимо спокійно про це заявити, а в разі неадекватної реакції на таку заяву, так само спокійно пояснити, що «гестапівськими» методами вас не залякати. Вимагайте поваги до себе і пам’ятайте, що жодна особа не вважається винною, доки її вину не буде доведено у суді.

Якщо особа не відчуває за собою якоїсь вини, з працівниками правоохоронних органів слід триматися спокійно, впевнено (але не нахабно), ставитись до них з повагою, та спокійно відповісти на їхні питання, оскільки важливо, щоб внутрішнє переконання працівника правоохоронного органу було на вашому боці. Абсолютна більшість працівників правоохоронних органів гостро відчуває несправедливість, а тому, в силу професійних обов’язків, намагається її виправити. Отже, якщо працівник правоохоронного органу буде глибоко переконаний у невинуватості особи, він, як правило, якомога скоріше буде намагатися відпустити таку особу.

Сподіваємось, що наші поради допоможуть вам у житті, але якщо ви відчуваєте, що не в змозі самостійно здійснювати захист своїх прав, краще звернутися за порадою до спеціаліста, щоб останній якомога скоріше приступив до захисту ваших прав та надання вам юридичної допомоги.           

Джерело: http://stopotkat.net


суббота, 12 ноября 2011 г.

Александр Дубовой – народный депутат или рейдер?

На местном одесском телеканале и в Интернете был размещен сюжет: «Народныйдепутат-рейдер Александр Дубовой разворовал завод Орион в Одессе» .

5 октября 2011 года Приморский районный суд г. Одессы вынес решение полностью удовлетворить иск Александра Дубового о защите чести, достоинства, деловой репутации и возмещении морального вреда, причиненного распространением недостоверной информации Николаем Кущаком.

Об этом сообщает пресс-служба народного депутата Украины Александра Дубового.

Согласно 277-й статьи Гражданского Кодекса Украины, «Негативная информация, распространенная о лице, считается недостоверной, если распространившее ее лицо не докажет обратного». В данном случае речь идет об информации озвученной Николаем Кущаком о том, что нардеп от БЮТ Александр Дубовой, якобы, причастен к разворовыванию одесского завода «Орион». Как видим, в судебном порядке установлено, что эта информация не соответствует действительности.

Теперь, согласно решению суда, Кущак обязан публично извиниться и опровергнуть информацию тем же способом, каким она была распространена на веб-сайте «Украинское антирейдерское движение».

Александр Дубовой считает, что нет ничего удивительного, если учесть очевидность необоснованности обвинений в его адрес. Но с другой стороны, на фоне того, как сейчас ведутся судебные разборки вокруг оппозиционеров по всей стране, этот факт заслуживает на внимание. Очевидно, предъявить Дубовому просто нечего, иначе власть бы постаралась.

У Александра Дубового наступила предвыборная амнезия. Он забыл организацию и реализацию рейдерских захватов АО МПО «Орион» (вырезал на металлолом все оборудование), ОАО «Холдинговая компания «Краян» (уничтожил производство), АО «Измаилавтотранс», ОАО «Промсвязь», ГП «Черноморское морское пароходство», Джутовая фабрика (сегодня это офис структур Дубового), Кирпичный завод им. Миндру (под Измаилом), Одесский шиноремонтный завод (уничтожил и построил контейнерный терминал), Рисовое предприятие «Прикордоннык» (уничтожил), Санаторий «Молдова» (международный скандал и три уголовных дела не дали Дубовому довести до конца схему через третейский суд в г. Киеве) и другие предприятия.

Напоследок, пожелаем Александру Дубовому не радоваться раньше времени и напомним, что еще до «бело – голубых» в 2008-2009 годах он получил в Киевском районном суде г. Одессы положительное решение по его иску к работникам АО «Холдинговая компания «Краян» о защите чести и достоинства, но апелляционная инстанция и Верховный суд отказали ему в признании недостоверной информации о том, что рейдерский захват Краяна осуществляется группой, которую возглавляет именно народный депутат Александр Дубовой от блока Юлии Тимошенко.   


Элита Украины 

Депутаты, судьи, менты и иностранцы. Рейдерский захват «БЛЕК СИ ШИПИНГ СЕРВИС» часть 1

У нас в стране часто бывает, что закон попирают те, кто  в первую очередь обязан его защищать. Так произошло и с судьейХозяйственного суда Одесской области Л.А. Торчинской, которая 24 июня 2009 года вынесла определение, с помощью которого рейдерами, а именно Самиром Хуссейном Айссами, Александром Кисилем и народным депутатом Александром Дубовым, была захвачена компания ООО «БЛЕК СИ ШИПИНГСЕРВИС» .

Нет своего – хочу чужое

Началось все с того, что скромному ливанцу Хусейну Айссами, приехавшему учиться в нашу страну, удалось выиграть джек-пот – стать зятем одного из учредителей «БЛЕК СИ ШИПИНГ СЕРВИС», а затем и директором этой компании. Но он даже во сне видел себя именно собственником фирмы, и как оказалось, порядочностью не отличался, а потому начал действия по ее захвату.

Ему удалось подделать протокол общего собрания, обмануть учредителей и в 2005 году переписать на себя контрольный пакет доли в уставном капитале. Обман со временем раскрылся, Хусейну пришлось вернуть украденное и уйти из компании. Но уже бывшему директору «БЛЕК СИ ШИПИНГ СЕРВИС» по-прежнему хотелось владеть компанией, и он продолжил незаконные действия. А два вышеназванных гражданина Александр Кисиль и Александром Дубовой взялись ему в этом помочь, естественно, не без выгоды для себя. Пользуясь поддельными документами и печатями, они стали планомерно осуществлять захват предприятия. В результате роль Айссами стала чисто технической, но сейчас не об этом.

В июне 2009-го судья Торчинская Л.А. запретила руководству ООО «Блек Си Шипинг Сервис», ООО «БС Транс Шипинг Сервис ЛТД», ООО «Блек Си Шипинг Сервис ЛТД», ДП «БС Торг Сервис» выполнять свои обязанности, и все функции по управлению фирмой было поручено выполнять новому директору Самиру Хусейну Айссами. Рейдеры теперь имели возможность, действуя без доверенности, полностью распоряжаться деньгами, банковскими счетами и имуществом компании, а также руководить ее деятельностью.

Судья Торчинская Л.А. запретила мешать рейдерам в допуске их в помещения «БЛЕК СИ ШИПИНГ СЕРВИС», и именно им передала на хранение все здания. Также она наложила арест на все денежные средства. Когда же все имущество компании оказалось в руках захватчиков, и они ощутили себя хозяевами, имея полный контроль над предприятием, та же судья Л.А.Торчинская сняла арест с денежных средств, и после этого с банковских счетов компании было списано 16 миллионов гривен.

Забегая наперед, скажем, что на сегодняшний день определения этой судьи признаны незаконными, а против нее самой Генеральной прокуратурой возбуждено уголовное дело.

Вот только законным собственникам «БЛЕК СИ ШИПИНГ СЕРВИС» от этого не легче. До сих пор имущество компании стоимостью порядка 30 миллионов гривен находится в руках рейдеров, которые и не собираются его возвращать.

Мастера по «липе»

Вскоре, после вынесения судьей Торчинской Л.А. незаконного определения суда, захватчики создали фирму, являющуюся клоном захваченного предприятия, которая и название имела идентичное - ООО «БЛЕК СИ ШИПИНГ СЕРВИС ЛТД». И зарегистрирована она была по тому же адресу, где находилась первая компания. Пользуется она договором аренды, естественно, поддельным, и подписанным таким же «поддельным» директором, что уже признано судом. При этом еще с марта нынешнего года законный собственник не получает никакой оплаты за пользование ее имуществом, и долг перед ним уже составляет около 3 миллионов гривен.

Кроме того, за время, прошедшее с момента захвата рейдерами предприятия «БЛЕК СИ ШИПИНГ СЕРВИС», те «наваяли» столько, что после восстановления статус-кво законному руководству долго придется «разгребать» последствия всего, что натворили захватчики.

Начнем с того, что все это время рейдерами использовалось похожее наименование предприятия-клона и товарный знак, на данный момент  им удалось дезориентировать порты и таможенную службу, и, что самое неутешительное – клиентов «БЛЕК СИ ШИПИНГ СЕРВИС». При этом захватчики активно пользуются имуществом, принадлежащим отнюдь не им – начиная от перегрузочной техники и оборудования, и заканчивая мелкими канцелярскими принадлежностями.

Значительная часть имущества испорчена и разграблена - заблокирована работа предприятий группы «БЛЕК СИ ШИПИНГ СЕРВИС». Не говоря уже о списанных со счетов средствах, о которых говорилось ранее.

Все это время использовались поддельные печати, «стряпались» документы предприятий с «липовыми» подписями, причем все это подтверждено экспертизой.

А в начале прошлого года во время  слушания дел в хозяйственном суде Одесской области всплыли три договора, опять же поддельные, но которыми рейдеры воспользовались для незаконных арестов имущества «БЛЕК СИ ШИПИНГ СЕРВИС» - именно на них основывались определения хозяйственного суда Одесской области. Кроме того, вооружившись этими договорами, рейдеры подавали в суд иски с требованием признать их право собственности на имущество «БЛЕК СИ ШИПИНГ СЕРВИС».

Первая «липа» - это договор аренды с правом выкупа всего имущества «БЛЕК СИ ШИПИНГ СЕРВИС» ЗАО «Украинская инвестиционная группа» (компания из группы Александра Дубового, которая уже всплывала в других случаях захвата предприятий в Одессе) от 26 июня 2007года. Плюс акт приема-передачи имущества.

Далее - договор на продажу все того же имущества, но уже  ПП «КОММСЕРВИС» (любопытно, что эта компания также из группы Дубового), заключенный менее чем через месяц после первого – 17 июля 2007 года. Стоит добавить, что договор с «Украинской инвестиционной группой» и акт передачи в аренду имущества при этом почему-то не были расторгнуты.

Инвестор без инвестиций

И, наконец, существует еще один фиктивный документ – инвестиционный договор от 17 августа 2007 года, подписанный с «ВНВ-СКЛАД», якобы инвестором, действующем в интересах «БЛЕК СИ ШИПИНГ СЕРВИС». Согласно этому договору ООО «БЛЕК СИ ШИПИНГ СЕРВИС» должно было приобрести часть складов и территории у ООО «Полисервис» (снова группа Дубового).

А «инвестор» «ВНВ-СКЛАД» лишь спустя три года обязывался поставить для  «БЛЕК СИ ШИПИНГ СЕРВИС» погрузчики марки «Кальмар», правда непонятно в каком количестве. Как и непонятно зачем, если производственная необходимость в этом оборудовании отсутствует.

Зато в инвестиционном договоре указано, что предприятие «ВНВ-СКЛАД» отнимет у «БЛЕК СИ ШИПИНГ СЕРВИС» здания, сооружения  и земельный участок, если последняя не купит у него мифические склады и землю. Любопытная и весьма наглая постановка вопроса – продавать нечего, зато есть что отнимать!

В Хозяйственном и Гражданском кодексах Украины, как и в иных законодательных актах не предусмотрено лишение права собственности на землю и недвижимое имущество, как меру ответственности по инвестиционному договору. И Хозяйственный суд Одесской области   отказал предприятию «ВНВ-Склад» в столь нелепых  исковых требованиях.

Мало того, фальсификаторы даже не подумали о том, что для проведения инвестиций необходимо как техническое обоснование, так и проектно-сметная документация, а также план доходов-расходов. Естественно, ничего этого у них не имелось. Да и сам инвестиционный договор признан судом фиктивным.

Непонятно, на что больше надеялись рейдеры – на удачу или наивность тех, кто будет иметь дело с перечисленными договорами. Но всеми этими документами сейчас занимаются правоохранительные органы.

Впрочем, это не помешало захватчикам по-прежнему чувствовать себя весьма уверенно. Несмотря на то, что факты мошенничества с их стороны – налицо. Но они явно надеются как на поддержу административного ресурса, так и на положительное решение их дел в апелляционных инстанциях.

Неспасительная соломинка

К законным учредителям ООО «БЛЕК СИ ШИПИНГ СЕРВИС» обратились «решалы», как они сами себя величали. Это Юрий Смыков, Армен Айрапетян и Виталий Димитриев, которые убедили уже настрадавшихся собственников компании, что в состоянии помочь им избавиться от рейдеров.

Главным аргументов лже-спасателей честного бизнеса служило то, что они «на короткой ноге» с председателями Одесского апелляционного хозяйственного суда и Апелляционного суда Одесской области – Валерием Балухом и Анатолием Луняченко. А без столь мощной поддержки решение вопросов невозможно.

Видимо, сами всегда поступая честно, владельцы «БЛЕК СИ ШИПИНГ СЕРВИС», несмотря на то, что уже столкнулись с мошенниками, решили поверить в честность «спасателей». То, что этот шаг был для них весьма опрометчивым – доказывают дальнейшие события.

Прежде всего «спасатели» настаивали на немедленной передаче им части доли в уставном капитале, благодаря чему и получили согласно договору продажи: Юрий Смыков – 10%, Армен Айрапетян – 9%, частное предприятие «Юридическое бюро «Лексус» (читаем – Балух) – 10%,  В.А.Паюл (для Луняченко) – 10%.

Если кто-то после этого решил, что законное имущество после этого наконец-то вернулось к владельцам «БЛЕК СИ ШИПИНГ СЕРВИС» - то он глубоко ошибся. Не зря говорят, что «аппетит приходит во время еды». Господа, назвавшиеся себя «решалами», действительно решили…получить кусок пожирнее, и перекинулись на сторону тех, с кем должны были бороться.

Продолжение следует…

Георгий К. специально для «Элита Украины»